Спеціальна школа-інтернат для дітей з наслідками поліомієліту та церебрального паралічу, що відкрилася у Верхньодніпровську у 1965 році, стала другою школою такого типу в Україні (перша була в Одесі). Зрозуміло, сюди направляли дітей з багатьох різних областей. "Школа - твій дім, ти - господар в нім", - зустрічало кожного гасло на фасаді. І це було не лише девізом, а й правилом життя. Під спецшколу відвели обидва приміщення існуючого до її відкриття, на місці зруйнованої Святоуспенської церкви, дитячого будинку ім. С.М.Кірова. В одному обладнали лікувальний центр, у другому - кухню та їдальню. Для класів і спальних кімнат зробили добудову.

У 1984-му заклад перевели в простору споруду колишньої земської лікарні - до речі, вона є історичною пам'яткою архітектури. В роки війни тут знаходився шпиталь, і зараз на території закладу зберігається  братська могила 124 радянських воїнів. Це святе місце для дітей. Щороку 9 Травня разом з родичами загиблих, що приїздять сюди з усіх кінців колишнього Радянського Союзу, вони вшановують пам'ять героїв. Саме з цього місця починається знайомство першокласників із своєю школою. У 2002 році їй надано новий статус  навчально-реабілітаційного центру. Здійснюючи подальший розвиток і структурну перебудову навчально-виховного процесу, педагогічний колектив поставив перед собою завдання забезпечити особистісно-зорієнтований підхід до розвитку індивідуальності учнів. З   цією метою укомплектовано перший діагностичний клас, запроваджено різнорівневу комплектацію класів для вихованців з  різною нозологією, укомплектовано соціально-психологічну  службу закладу, удосконалюється система трудової реабілітації школярів та їх передпрофесійної підготовки.